Методичні рекомендації щодо створення екологічної стежки

  Методичні рекомендації  щодо створення  екологічної                    

          стежки на території  ландшафтного   заказника

     Еколого-освітня діяльність  екологічної стежки  сприяє забезпеченню підтримки природно – заповідної справи широкими верствами населення, як необхідної умови виконання  природоохоронних функцій, сприяння  у вирішен­ні екологічних проблем, участі в формуванні екологічної свідомості і розвитку екологічної культури населення, зокрема,  учнівської молоді. Відповідно, ключовим завданням є формування сучасних уявлень про роль природно-заповідних територій у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття як основи стабільності біосфери, а також усвідомлення  місця і ролі  особистості в системі сталого соціально - екологічного, економічного та рекреаційного розвитку регіону.

 Перебування на природі, спілкування, контакт з природою — це елемент виховання заці­кавленості, розвитку системного логічного мислення, критичного ана­лізу, розуміння явищ природи на видовому та біосферному рівнях, тому організація екологічної  стежки —  перспективна формі природоохоронної освіти.   Екологічна стежка є не лише унікальна форма  природоохоронної пропаганди, але і поєдна­ного з нею відпочинку.

Призначення екологічної стежки:

 *  навчально – пізнавальна

Категорії відвідувачів:

 *   учні загальноосвітніх шкіл;

 *   інші категорії населення.     

                     Режим використання екологічної стежки

    

Навчальна екологічна стежка передбачає проведення:

•     навчальних екскурсій (польові  навчальні практики, екскурсії);

•     навчальних занять ( складання проектів, уроків серед природи)

•     науково-дослідницької роботи ( робота  в секціях МАН).

                                                                                

                               Мета навчальної екологічної стежки:

     навчальна: конкретизувати знання про різноманітності екосистем; ознайомитися з рідкісними та зникаючими рослинами  екостежки;   досліджувати види лугової і прибережної рослинності на маршруті; встановити відповідність будови рослин умовам їх існування,    сформувати навички визначення рослин за

зовнішнім виглядом; поглибити і закріпити знання з екології рослин (про життєві форми й екологічні групи рослин, фенологічні фази їх розвитку);

виховна: формувати науковий світогляд (на основі переконання у матеріальності, пізнаванності природних об'єктів), здійснювати екологічне виховання (за допомогою вивчення взаємозв'язків рослин і факторів зовнішнього середовища, антропогенного впливу на їх життєдіяльність), природоохоронне І краєзнавче (шляхом формування активної особистої позиції з питань охорони природи та ознайомлення з природним фондом рідного краю), політехнічне (шляхом знайомства зі сферами застосування й особливостями вирощування культурних рослин) і естетичне виховання (шляхом розвитку почуття прекрасного);

розвиваюча: розвивати спостережливість при вивченні особливостей будови та визначенні видової приналежності рослин, розвивати пізнавальну активність за допомогою організації роботи в природних умовах, самостійність і творче мислення, пізнавальний інтерес завдяки використанню цікавої, практично значущої, нової інформації.

Основними завданнями екологічної стежки є:

- ознайомлення відвіду­вачів з об'єктами живої і неживої природи;

--визначення та проведення на відповідних зупинках теоретичних та практичних заняття, конкретну при­родо – охоронну роботу;

- пропаганда природоохоронні заходи, інфор­мування про наявні  види рослин, тварин ,особливо, рідкісні та зникаючі, пам'ятки при­роди, історичні пам’ятки ;

- привертати увагу до об'єктів антропогенного ландшафту, транспортних артерій, архітектурних споруд, сільськогоспо­дарських угідь, рекреаційних зон та об'єктів природної спадщини.

Призначення екологічної  стежки, що створюється на території ландшафтного      заказника місцевого значення «Географічний центр Полтавщини -  оздоровлення, рекреація, просвіта, екологічне на­вчання і виховання, насамперед, підростаючого покоління, виховання береж­ливого ставлення до природи, збереження  її різноманіття і багатств.

 На нашу думку, пропаганда різних форм екологічної грамотності в природі — може забез­печити екологічна стежка. Крім того, екологічна стежка допоможе привернути увагу місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування на необхідність співпраці із закладами освіти в природоохоронному напрямку. Продемонструва­ти кращі досягнення в організації роботи на екологічній стежці допо­може подальше розповсюдження досвіду цього напрямку роботи в школах, позашкільних закладах освіти.  Не випадково, головна мета навчально-виховної роботи із вико­ристанням екологічних стежок  - виховання екологічно грамотної особистості.

Опис маршруту  на території ландшафтного     заказника

«Географічний центр Полтавщини»

                   Екологічна стежка розташована на території ландшафтного      заказника   «Географічний центр Полтавщини»

Довжина стежки – 2,7 км, час проходження – 2,5 год.

Особлива увага зверталася  нами на формування маршруту, як дієвого компонента екологічної освіти та виховання.

 Під час  подорожі маршрутами, робота спрямовується на формування таких вмінь і навичок:

-  одержання наукової інформації про світ природи;

-  естетичне освоєння природних об'єктів;

-  взаємодія з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища;

-  природокористування у природному середовищі;

-  природоохоронна діяльність.

 Як результат  роботи  -   визначення рівня екологічної культури, що базується  на наступних критеріях: екологічні знання; екологічні мотиви і цінності;  поведінка у природі; спосіб життя.

                               Геоботанічна характеристика

Територія району являє собою поєднання типових для центральної частини Полтавщини ландшафтів з своєрідною рослинністю та тваринним світом

                              Зупинка  №1 «Попід схилами Псла»

Декілька десятків років назад, схили були засаджені деревами. Кожної весни ліс зодягається листям і радують своєю красою. Гарні схили не тільки навесні, а в будь-яку пору року. Дерева. Кожне з них - це не що інше, як потужній насос. Влітку одне дерево випаровує за добу до 50 л води. І не просто випаровує. А спершу піднімає на висоту більше як двадцяти метрів. Таємниця ховається в конструкції капілярів. Вони діють за принципом вакуумного насоса. Дерево ніби стискується, втягуючи через капіляри воду, і штовхає її все вище й вище.

Що з'явилося на суші раніше — сучасні рослини чи тварини? Звичайно ж, рослини, підказує логіка, інакше не могли б існувати перші чотириногі! Та значення «зеле­ного друга» не тільки в цьому, воно значно вагоміше. Адже лише рослини завдяки променистій сонячній енергії здатні синтезувати елементи неживої природи в складні органічні

сполуки, що відіграло принципове значення в подальшому розвитку всього живого. Саме рослини зумовили появу кисневої атмосфери, без якої немислиме існування тваринного світу й людини. Завдяки фотосинтезу весь кисень нашої атмосфери поновлюється кожні дві тисячі років. Виділяючи леткі речовини — фітонциди, рослини пригнічують або знищують шкідливі мікроорганізми. Ось чому перебування на природі поліпшує самопочуття, підвищує працездатність людей, сприяє при­скоренню одужання при захворюваннях дихальних шля­хів, гіпертонічній хворобі тощо.

Зелені насадження значно впливають і на зменшення в повітрі концентрації шкідливих газів та пилу. На листяній поверхні осідає 70 процентів пилу з атмосферного повітря. Вчені підрахували, що один гектар молодих тополь впродовж вегетаційного періоду затримує близько 340 кг пилу.  Рослини відфільтровують з повітря і радіоактивні елементи,  допомагають розв'язати проблему чистої во­ди, зберегти річку.

Постійно спілкуючись з природою, людина прагне пізнати різноманіття форм і способів життя рослинного світу, процеси, які відбуваються в рослинних організмах, таєм­ниці їх високої життєздатності.

Чим же нам загрожує втрата будь-якого виду? Насамперед зауважимо, що яким би високим був рівень науки, ще нікому не вдалося створити новий вид рослини чи тварини. Вид — монополія природи. Він єдиний в своєму роді, неповторний. Втрати того чи іншого виду — незворотний процес, тому високий моральний обов'язок людського суспільства - зберегти кожну рослину, неза­лежно від того, якою вона сьогодні вважається — корис­ною чи шкідливою. Адже поняття ці дуже умовні.. Вже не раз бувало, коли «бур'яни» ставали важливою технічною сировиною чи неоціненними ліками від важких недугів! От хоча б пирій. Заживши злої слави, він міг бути зведений нанівець. Як було б тоді з виведенням пшенично-пирійних гібридів?

Зникнення видів - не просто зменшення різноманітних форм рослин. Йдеться про значно глибші і вагоміші проце­си: будь-який вид  - необхідна деталь збалансованих впродовж багатьох тисячоліть рослинних угруповань луків, боліт... Чим більше в угрупованнях таких «де­талей», тим вони стійкіші проти найрізноманітніших впли­вів. Коли з цієї системи випадають види, вона слабшає, стає чутливішою до будь-яких втручань. Збереження генофонду планети тісно пов'язане з піклу­ванням про рівновагу в природі — обов'язкову умову подальшого існування всього живого на Землі. Вчені вважа­ють, що порушення людиною впорядкованих тисячоліт­тями біоценозів може призвести до катастрофічних на­слідків — біоценотичної кризи. Виявляється, що тут вжене настільки важливе зникнення ряду видів, як те, що їм на зміну прийдуть нові види. Якими вони будуть? Які скла­дуться стосунки між ними і людьми? І чи вистоїть тоді людство в боротьбі з ними?

Зупинка№ 2 « Географічний центр Полтавщини»

В 2007 році, методом середніх координат було визначено географічний центр Полтавської області. 8 грудня 2007 року за результатами обчислень на визначеному місці, північно-східній  околиці с. Герусове Великобагачанського району Полтавської області, в 15-ти метрах від  р. Псел встановлено дерев’яний пам’ятний знак. Пізніше, 4 липня 2008 р.,  завдяки сприянню районної  влади та допомозі спонсорів було встановлено залізобетонний 4-х метровий постамент з дошкою, змонтовано вказівники до географічного центру в селі і перед ним, впорядковано територію біля знаку. Сьогодні, в село, біля якого визначено географічний центр та в район, збільшився притік туристів із інших районів та областей країни. Це підтверджують спеціальні дослідження впливу цієї пам’ятки  На сьогодні уява про практичне значення центрів, їх функції значно розширились, пропоную акцентувати увагу на туристично-рекреаційній функції географічних центрів нашої держави. Географічний центр виконує важливі суспільні функції, серед яких необхідно назвати: пізнавальну – центр відображає суттєві особливості території держави; патріотично-виховну – центр є елементом патріотичного виховання; об’єднавчу – держава консолідується навколо свого центру; атракційно-економічну – центр є одним із екскурсійних об’єктів і входить до об’єктів офіційних туристичних маршрутів.

Отже, на порозі нової адміністративної реформи, географічні центри областей можуть стати історичними пам’ятками.  Це допоможе збільшити притік туристів у регіони. 

                          Зупинка  №3«Заплавне озеро»

Неподалік від Псла своєю прохолодою, красою  багато років радує подорожуючих озеро. Вода була там завжди дзеркально-чистою, населяли його водні мешканці. Крім рослинності, зустрічалися земноводні, риби. Та останнім часом, замулюється, міліє.

    Це  один із найкращих куточків для відпочинку подорожуючих. Це те місце, де до себе завжди манить природа(додаток) Саме тут відкривається багато таємниць, що ріднить з дощем і вітром, сонцем і деревами. Це дає можливість пізнати не тільки навколишній світ, але й самого себе, свої можливості та сили. Чому ж замість вдячності, ми завдаємо природі стільки прикростей? Ідемо на пролом, забуваючи, що закони, створені природою, обійти неможливо. Дуже хочеться, щоб люди схаменулися: природі потрібне все, у неї немає зайвого, усе - взаємозв'язане. І охорона природи - це не тільки кошти на очисні споруди, але й правильне екологічне мислення, це внутрішня готовність оберігати природні багатства у найменших дрібницях.

 І хочеться, щоб на цьому місці завжди біля ніг чередою крутилися  завжди мальки. А за кілька метрів, згорнувшись під зеленим листям, чекали на сонці білі лілії . Бережімо ж цю красу!

Зупинка№4 « Наш Псел»

З давніх – давен річки називають колискою цивілізації. Найбільші стародавні цивілізації зародилися в долинах багато­водних річок. Одна з найдавніших держав у світі — Шумер — виникла на берегах річок Тигр та Євфрат; Стародавній Єгипет існував у долині Нілу; річки Інд та Ґанґ дали життя давньоіндійським державам.

Колискою української нації був Дніпро. Понад тисячу років то­му на широких придніпровських просторах виникла Київська Русь. Висока культура, природні багатства й працьовиті люди забезпечува­ли славу цієї могутньої держави. А наш Псел – це притока могутнього Дніпра.

Псел… Псло, Псьол - по-різному називаюсь його люди, та завжди ім'я його звучить владно і красиво, як ім'я давньослов'янського витязя, молодшого брата Борисфена – Дніпра - Славутича, до якого несе він свою джерельну могуть, вливаючись у його чисті води, і вже з'єднавшись з ним, поспішає до моря. Ніхто не знає походження назви його, бо губиться вона у туманній далечі віків. Може й справді слово Псел означає цілюща вода - чиста, м'яка і прозора. Він, як пісня, що дзвенить, лунає, то стиха шумить, то реве, клекоче в розкутості весняного повноводдя, ніби показуючи людям свою і силу й могутність, яким він був у далеку пору своєї молодості, коли прокладав звивисте русло поміж крутих і пологих берегів.

Багато століть річка  несе свої води. А живиться річка ,поповнюючи свої водні запаси, дощовими, підземними, а також талими водами.

У наших широтах основна частина води надходить під час весняного танення снігу - снігове живлення. У зимовий період Псел  поповнюється підземними водами — відбувається підземне живлення. Улітку й во­сени переважає дощове живлення..

Під час весняних повені річка Псел виходить з берегів наносить мул,   змиває прибережні піски, що зумовлює до зсувів ґрунту в місцях,  де річка щільно прилягає до схилу.

Річка Псел характеризується тими ж рисами, що й ін­ших водних артерій Полтавщини: високий лівий правий і низький правий береги, звивиста, перемінна течія, широкі розливи, її широ­ка долина, що склалася переважно за рахунок пісків та частко­во мулу, зобов'язана своїм походженням діяльності річкових вод, які руйнували білі піски правого берега.

 Річка Гнилиця – ліва притока Псла, яка впадає в Псел на території заказника. Має характер пересихаючої річки по сезонно. Весною за рахунок талих снігів стає повноводною. Вона протікає тільки у Полтавській області по Великобагачанському, Шишацькому і Решетилівському районах.     

Водна рослинність зосереджена вздовж берегової лінії. Фіторізномаїття  представлене рогозово – очеретяним різнотрав’ям, м’ятою водяною, незабудкою болотною, частухою подорожниковою. Мілководдя водних плес прикрашають угрупування глечиків жовтих, досить поширених в області, але зникаючих в Україні.

 Невипадково, що справжньою окрасою нашої природи, є наш славний Псел. Це  ж він напуває землю, радує нас прохолодою в літню спеку. Та нажаль, останніми роками стогне від болю. Забруднюється та міліє ліва притока Дніпра. Часто  навесні стає буро-червоною вода від викидів промисловості міста Суми. А ще одна біда: «добрі люди» вирішили відновити ГЕС, що знаходиться вище по течії, в селі Красногорівка.  Взялися дружно за роботу: повикорчовували дерева, навезли будівельних матеріалів, нарили котлованів  і, навіть, змінили русло річки. Однак Псел не виніс такої наруги. Будівля посунулась, річка обміліла, і ще більше забруднилася.

Зупинка №5 «Бобри – господарі»

Крім багатого, часом унікального рослинного світу, стежина знайомить і з цікавим тваринним світом, що знайшов собі притулок у цій місцевості (додаток К). На даний момент в цій місцевості живе кілька колоній бобрів – тварин, що давно стали рідкісними через забруднення водойм та нерозумне полювання на них. Цим самим можна пояснити той факт, що цих тварин можна найчастіше побачити вночі. Саме в цей період доби вони харчуються.

Бобер – один із найцікавіших звірів України. Він належить до родини бобрових, яка колись була численною(22 роди), а нині налічує тільки два: євразійський та північноамериканський. Сучасні бобри важать близько 30 кг, а в довжину виростають до метра.

У фольклорі сибірських та американських народів існують легенди про те, що бобри колись були людьми, а ханти та мансі – зауральські племена – переконані, що бобер розуміє людську мову. Індіанці називають їх «маленькими лісовими хазяями» та «водяними людьми»

Але хатки – основні архітектурні споруди – є не єдиними шедеврами бобрів. Вони вміють будувати і греблі. І найцікавішим фактом є те, що в цьому будівництві бобри якимось чином «домовляються» між собою про план робіт. Кожен розуміє, що йому робити, навіть тоді, коли робота йде в кілька «змін».

Можливість використання екологічної стежки в інформаційному  просторі

Розвиток екологічної освіти  та виховання на  територіях природно-заповідного фонду передбачено Законом України «Про природно-заповідний фонд України», що засвідчує їх статус як еколого-освітніх  закладів. Це своєрідні   осередки організації екологічної освіти та виховання, що мають на меті цілеспрямоване формування екологічної свідомості та поведінки, спрямованої на збереження та відновлення природної спадщини. На основі узагальненого досвіду роботи установ природно-заповідного фонду розроблено Концепцію управління екологічною освітою в об'єктах при­родно-заповідного фонду, де визначено основні засади та принципи їх діяльності в цій сфері.

Впроваджуючи різноманітні форми  і методи роботи з населенням на природ­но-заповідних територіях,  зокрема,  на екологічній стежці є найважливішими:

1. Організація тематичних екс­курсій для населення, учнів, студентів за природничими, краєзнавчими, істо­ричними напрямками по заповідних території;

2 Проведення фото­графічних виставок із широко пред­ставленою екологічною тематикою;

3. Проведення екологічних та при­родоохоронних конференцій, семі­нарів, нарад регіонального рівнів;

4. Проведення разом із населенням та місцевими органами влади екологі­чних акцій та свят;

5.Організація видавничої та пропа­гандистської діяльності: випуск брошур, інформаційних екологічних бюлетенів, публікацій .

 Адже, найбільш повноцінну інформацію про природне середовище, його зако­номірності розвитку та шляхи збере­ження містять саме  екологічні маршрути, проторовані на природно-заповідних територіях, які характеризуються не тільки науковою цінністю, а водночас є полігонами навчальних спостережень і мають непересічне естетичне значен­ня як найменш порушені ділянки ма­льовничих місцевостей, пов'язаних з історико-культурними традиціями минулого. При цьому екскурсанти на­бувають знань про принципи створен­ня різних категорій заповідних тери­торій, особливості заповідного режи­му, що є важливим елементом у фор­муванні природоохоронного мислення. Саме тому, однією із визнаних ефективних форм екологічної освіти, природоохоронного виховання безпо­середньо в природі є закладання еко­логічних стежок.

 А ще один досить цікавий факт відкриває широкі можливості використання стежок природи. Протягом останнього сторіччя у багатьох розвинутих країнах набув високої популярності сільський туризм. У таких розвинених західноєвропейських країнах як Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Германія, Іспанія заняття сільським та аграрним туризмом заохочується на національному рівні і розглядається як невід'ємна складова програми комплексного соціально-економічного розвитку села. В розвинених країнах туристичні подорожі  в сільську місцевість займають друге місце після відпочинку на морі. На заході цей вид діяльності давно та успішно розвивається та приносить стабільний та вагомий прибуток сільському населенню.

Досить цікавим є екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною свідомістю.